(„СОЖЖЕНИЕ КНИГ”)
Таньо Клисуров (1944-2024 г.)
Болгарские поэты
Переводы: Иван Голубничий, Петр Голубков
Таньо Клисуров
СОЖЖЕНИЕ КНИГ (перевод с болгарского языка на русский язык: Иван Голубничий)
Костры из книг на площади горят,
Во мраке алым пламенем пылая.
И люди разъярённые кричат
Их авторам: „И вам судьба такая!”
И вроде не из тех, кто в эти дни
Кровавый символ на рукав нашили,
И не фашисты вроде бы они,
И не обманутые простофили,
Напротив – гуманисты, доктора,
Окончившие университеты.
Я знаю, что когда костры горят,
От ярости не стоит ждать ответа.
Но вопрошаю: Разум, что всегда
Владыка в университетских стенах,
Зачем не победил людей тогда,
Зачем не опалил кострами теми
Их совесть – тех, кто в ярости слепой
Рукоплескал вершащейся расправе!
И лишь София-мудрость ночью той
Смотрела с болью на своё бесславье.
Таньо Клисуров
СПАЛЮВАННЯ КНИГ (перевод с болгарского языка на украинский язык: Петр Голубков)
Багаття з книг на площах всіх горять,
У темряві ці полум'я палають.
І люди, вщент розлючені, кричать
Їх авторам: „Вам теж таке чекає!”
І начебто ж не з тих, хто у ці дні
Кривавий символ на рукав нашили,
І не фашисти ж начебто вони,
І не з роззяв, яких ті обдурили,
Натомість – гуманісти, доктора,
Студенти, бакалаври, адвокати.
Я знаю, що коли книжки горять,
Не варто відповідь від люті вже чекати.
Але питаю: Розум, що завжди
Владика в університетських стінах,
Чому не переміг людей тоді,
Чому не обпалив книжками тими
Їх совість – всіх, хто в люті цій сліпій
Аплодував рознузданій розправі?!.
Лише Софія-мудрість в страті тій
Дивилась з болем на своє безслав’я.